колінчити —
КОЛІ́НЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, діал. Бити (у 2 знач.). Вже він мене колінчив, колінчив після сього, а хата все-таки при дітях зосталася (Ганна Барвінок); Він згадував з п'яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив (В.
Словник української мови у 20 томах
колінчити —
КОЛІ́НЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., діал. Бити. Вже він мене колінчив, колінчив після сього, а хата все таки при дітях зосталася (Барв., Опов.., 1902, 302); — Я вже його одного разу за це [знущання над птахами] колінчив, колінчив, а він, бач, знову (Юхвід, Оля, 1959, 35).
Словник української мови в 11 томах
колінчити —
Колінчити, -чу, -чиш гл. Бить (колѣномъ?) Ну, вже він мене колінчив, колінчив після сюю. Г. Барв. 302. Звалив його, колінчив уже, колінчив, стілько йому схотілось. Мнж. 91.
Словник української мови Грінченка