команданте

КОМАНДА́НТЕ, невідм., ч.

Військове звання в іспаномовних країнах.

У 1957 році Че Гевара став керівником партизанської колони у складі 75 осіб і йому було присвоєно звання команданте (із журн.);

13 серпня 2014 року кубинський лідер, революціонер, команданте Фідель Алехандро Кастро Рус святкує своє 88-річчя (з газ.).

Значення в інших словниках

1. команданте — команда́нте іменник чоловічого роду, істота військовий чин в армії Куби та деяких інших країн  Орфографічний словник української мови