командирка

КОМАНДИ́РКА, и, ж., розм., жарт.

Жін. до команди́р.

Всі висловлюють свою заздрість, як уміють. Жанні Барк сподобалось, що і Франя була не дуже доброї думки про їхню командирку (Гео Шкурупій);

Дівчина відкинула з чола шовковисте пасмо, повернула до супутників личко. – Як вас звати? – запитала із викликом. – Я – Гоцик, – велетень знітився, хмикнув іронічно, мовляв, кінець моєму правлінню, нова командирка з'явилася (Люко Дашвар).

Значення в інших словниках

1. командирка — команди́рка іменник жіночого роду, істота жарт.  Орфографічний словник української мови
2. командирка — КОМАНДИ́РКА, и, ж., розм., жарт. Жін. до команди́р 2.  Словник української мови в 11 томах