командировка

КОМАНДИРО́ВКА, и, ж., розм.

Те саме, що відря́дження 2, 3.

– Може, він поїхав кудись? Ну, звичайно, він поїхав у командировку! – зміркував професор (В. Підмогильний);

– Всього три дні був у командировці, а вже занудьгував за ними (О. Донченко);

Рано-вранці Явині батьки поїхали на кілька днів до Києва звітувати про свою закордонну командировку на Виставці передового досвіду (В. Нестайко);

[Ольга:] Я піду .. в місто, пошукаю номер в готелі .. Дай мені твій паспорт – про всякий випадок і командировку (І. Кочерга).

Значення в інших словниках

1. командировка — командиро́вка іменник жіночого роду відрядження  Орфографічний словник української мови
2. командировка — ВІДРЯ́ДЖЕННЯ (поїздка, пов'язана з службовим дорученням; посвідчення про таку поїздку), КОМАНДИРО́ВКА рідше. Інженери.. повертаються з відрядження (О. Довженко); Мигцем глянув у передане Ігорем відрядження, недбало кинув його на стіл (Ю.  Словник синонімів української мови
3. командировка — КОМАНДИРО́ВКА, и, ж. Те саме, що відря́дження 2-4. — Всього три дні був у командировці, а вже занудьгував за ними (Донч., VI, 1957, 537); [Ольга:] Я піду.. в місто, пошукаю номер в готелі.. Дай мені твій паспорт — про всякий випадок і командировку (Коч., II, 1956, 317).  Словник української мови в 11 томах