командировочний
КОМАНДИРО́ВОЧНИЙ, а, е, розм.
Стос. до командировки.
Сірий повстяний бриль від Вертгайма, на який Ганек покладав деякі надії, був коштував йому чималеньку, як на його командировочне утримання, суму (М. Йогансен);
// у знач. ім. командиро́вочний, ного, ч. Той, хто перебуває у командировці.
Їхали переважно командировочні. Інженери з будівництва везли високі рулони з проектами (В. Кучер);
Це був, очевидно, один з загартованих бiйцiв незчисленної армiї командировочних, за котрими не дiстати мiсця в готелi i не протовпитись до громадських їдалень (Ю. Мушкетик);
Андрій став обдзвонювати хазяїв – йому відказували, що вселились два командировочних із південного міста (Є. Пашковський);
// у знач. ім. командиро́вочні, них, мн. Гроші, які видають на витрати в командировці.
– Усі витрати вони беруть на себе. Забезпечують мешкання. Сплачують командировочні (В. Домонтович);
– Тебе викликає сам Цимбалюк, – сказав він. – Зайди в бухгалтерію, візьми командировочні (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)