командировочний — Орфографічний словник української мови

командировочний — КОМАНДИРО́ВОЧНИЙ, а, е, розм. Стос. до командировки. Сірий повстяний бриль від Вертгайма, на який Ганек покладав деякі надії, був коштував йому чималеньку, як на його командировочне утримання, суму (М. Йогансен); // у знач. ім. командиро́вочний, ного... Словник української мови у 20 томах
командировочний — КОМАНДИРО́ВОЧНИЙ, а, е. Стос. до командировки. Командировочне посвідчення; // у знач. ім. командиро́вочний, ного, ч. Той, хто перебуває у відрядженні. Їхали переважно командировочні. Інженери з будівництва везли високі рулони з проектами (Кучер, Прощай.., 1957, 16). Словник української мови в 11 томах