командировочний

КОМАНДИРО́ВОЧНИЙ, а, е. Стос. до командировки.

Командировочне посвідчення;

// у знач. ім. командиро́вочний, ного, ч. Той, хто перебуває у відрядженні.

Їхали переважно командировочні. Інженери з будівництва везли високі рулони з проектами (Кучер, Прощай.., 1957, 16).

Значення в інших словниках

1. командировочний — командиро́вочний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. командировочний — КОМАНДИРО́ВОЧНИЙ, а, е, розм. Стос. до командировки. Сірий повстяний бриль від Вертгайма, на який Ганек покладав деякі надії, був коштував йому чималеньку, як на його командировочне утримання, суму (М. Йогансен); // у знач. ім. командиро́вочний, ного...  Словник української мови у 20 томах