командирський
КОМАНДИ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до команди́р; належний командирові.
Немов підхоплені гарячим вітром, звелись дибки командирські коні (Довж., Зач. Десна, 1957, 153);
// Власт. командирові.
Його манера розмовляти нагадувала командирську (Сміл., Сашко, 1957, 31).
Словник української мови (СУМ-11)