командирський
КОМАНДИ́РСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до команди́р.
Немов підхоплені гарячим вітром, звелись дибки командирські коні (О. Довженко);
Всім студбатівцям, зважаючи на їхнє звання курсантів, видали обмундирування командирське, в тім числі і добренні, з халявами вище колін юхтові чоботи (О. Гончар);
Коли прокотилася чутка, що нам присвоюватимуть командирські звання, я поспішив порадувати маму, що її син уже старший сержант (А. Дімаров);
// Власт. командирові.
Його манера розмовляти нагадувала командирську (Л. Смілянський);
Федот сердито кинув косу, напустив на себе ту командирську суворість, яка була властива йому на службі, коли він звертався до нижчих чинів (Григорій Тютюнник);
Кіндрат Яремний командирською ходою йде до людей (Є. Гуцало);
– Максові зателефонуй! — вона ніби читала його думки. Повернулася до звичного командирського тону (Люко Дашвар).
Словник української мови (СУМ-20)