командирів

КОМАНДИ́РІВ, рова, рове.

Прикм. до команди́р.

Від командирового голосу він підхопився на ноги (П. Панч);

Біля червоноармійців все, було, крутиться смагляве командирове хлоп'я, що так і росло біля полку (О. Гончар);

У шеренги вишикує крик командирів – і пішли гасати по яругах, по нічних стежках... – Бадьоріше повертайтесь, братіки, – генерал, зціпивши зуби, скаже (В. Стус).

Значення в інших словниках

1. командирів — команди́рів прикметник  Орфографічний словник української мови
2. командирів — -рова, -рове. Прикм. до командир 1); належний командирові. Командирова зброя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. командирів — КОМАНДИ́РІВ, рова, рове. Прикм. до команди́р 1; належний командирові. Від командирового голосу він підхопився на ноги (Панч, Іду, 1946, 60); Командирова зброя.  Словник української мови в 11 томах