командування
КОМА́НДУВАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. кома́ндувати.
Артем залишився в заставі, перебравши на себе командування цією групою (А. Головко);
Він мені одразу полюбився, цей Адаменко, .. я йому передав командування над моїми шахтарями (Ю. Яновський).
2. збірн. Особи, які стоять на чолі військ, військових підрозділів і т. ін.; командири.
Полковник одержав дозвіл командування і негайно вилетів до Києва (Л. Дмитерко);
Командування розраховувало взяти село комбінованим ударом (Григорій Тютюнник);
З перших днів командування знало, Що справ нема складних і небезпечних, Яких би уникав солдат Качура І виконать які не був би здатен (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)