командування

КОМА́НДУВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. кома́ндувати.

Артем залишився в заставі, перебравши на себе командування цією групою (А. Головко);

Він мені одразу полюбився, цей Адаменко, .. я йому передав командування над моїми шахтарями (Ю. Яновський).

2. збірн. Особи, які стоять на чолі військ, військових підрозділів і т. ін.; командири.

Полковник одержав дозвіл командування і негайно вилетів до Києва (Л. Дмитерко);

Командування розраховувало взяти село комбінованим ударом (Григорій Тютюнник);

З перших днів командування знало, Що справ нема складних і небезпечних, Яких би уникав солдат Качура І виконать які не був би здатен (М. Рильський).