1. Словник української мови в 11 томах

командування

КОМА́НДУВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. кома́ндувати.

Артем залишився в заставі, перебравши на себе командування цією групою (Головко, II, 1957, 568);

Він мені одразу полюбився, цей Адаменко, ..я йому передав командування над моїми шахтарями (Ю. Янов., II, 1958, 246).

2. збірн. Особи, які стоять на чолі військ, військових підрозділів і т. ін.; командири.

Полковник одержав дозвіл командування і негайно вилетів до Києва (Дмит., Наречена, 1959, 228);

Президія Верховної Ради СРСР.. призначає і зміняє вище командування Збройних Сил СРСР (Конст. СРСР, 1963, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. командування — кома́ндування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. командування — [командуван':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. командування — -я, с. 1》 Дія за знач. командувати. 2》 збірн. Особи, які стоять на чолі військ, військових підрозділів і т. ін.; командири. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. командування — КОМА́НДУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. кома́ндувати. Артем залишився в заставі, перебравши на себе командування цією групою (А. Головко); Він мені одразу полюбився, цей Адаменко, .. я йому передав командування над моїми шахтарями (Ю. Яновський). 2. збірн. Словник української мови у 20 томах