1. Словник української мови в 11 томах

командувати

КОМА́НДУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Говорити слова команди (у 1 знач.).

— Починати! — командує Тихович (Коцюб., І, 1955, 226);

— Швидше до лікарні! — Командував голова колгоспу (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 56).

2. чим. Бути командиром чого-небудь.

Ротою тепер командував гвардії старший лейтенант Кармазин (Гончар, III, 1959, 198);

Він служив у Балтійському флоті, командував кораблем «Ревельї» (Видатні вітч. географи.., 1954, 39);

// також ким, розм. над ким. Спрямовувати рух, дію когось, чогось; керувати.

Бурунда командував над стрільцями (Фр., VI, 1951, 128);

Капітан дивився в бінокль і командував керманичами та машиністами (Ю. Янов., II, 1958, 139);

Командувати боєм (обороною).

3. ким, чим, над ким— чим і без додатка, перен., розм. Порядкувати, розпоряджатися.

Баба-повитуха.. командувала молодицями, неначе генерал москалями (Н.-Лев., III, 1956, 109);

[Прапорщик:] Ану, ви! На цьому параді [зустрічі міністра] я командую (Корн., І, 1955, 162);

— Хто ти така? Хто тебе прислав сюди командувати нами, вказувати нам? (Шиян, Баланда, 1957, 93).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. командувати — кома́ндувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. командувати — Віддавати команду, наказувати; (військом) керувати, очолювати що: ЖМ. порядкувати, урядувати, орудувати, верховодити, розпоряджатися, р. радити. Словник синонімів Караванського
  3. командувати — див. вередувати; керувати Словник синонімів Вусика
  4. командувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Казати слова команди (у 1 знач.). 2》 чим. Бути командиром чого-небудь. || також ким, розм. над ким. Спрямовувати рух, дію когось, чогось; керувати. 3》 ким, чим, над ким – чим і без додатка, перен., розм. Порядкувати, розпоряджатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. командувати — КОМА́НДУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Говорити слова команди (у 1 знач.). – Починати! – командує Тихович (М. Коцюбинський); Познімають кресані мужчини, моляться. І потім найстаріший командує: .. – Рушаймо! (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. командувати — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  7. командувати — Кома́ндувати, -дую, -дуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. командувати — Командувати, -дую, -єш гл. Командовать. Сами кільки солдат воюються, а тих, що командують, і немає. Рудч. Ск. І. 107. Словник української мови Грінченка