командос

КОМА́НДОС, невідм., мн.

1. Формування особливого призначення у збройних силах деяких країн для диверсійно-розвідувальних дій у тилу противника.

Залежно від відомчої належності командос призначені для вирішення таких задач: розвідка, контррозвідка, диверсійна, антидиверсійна, антитерористична діяльність, забезпечення громадської безпеки, охорона особливо важливихх фізичних осіб та ін. (з наук.-попул. літ.);

// Члени такого формування.

У Франції урвався терпець, .. і її командос, захопивши імператорський палац, ледь чи не за ноги стягнули із золотого трону його величність у великій короні з великими брильянтами (В. Чемерис).

2. іст. Спеціальні загони британської армії, які здійснювали рейди в окуповані фашистами регіони Європи.

Британські командос були сформовані за розпорядженням прем'єр-міністра Великобританії Вїнстона Черчілля. Існувало 30 окремих підрозділів командос і дві десантні бригади (з наук. літ.);

Найвідоміші операції командос – рейди на узбережжя Норвегії, Франції, на острів Крит, напад на штаб Роммеля у листопаді 1941 р. (з наук.-попул. літ.).

3. іст. Ополченські загони армії бурів, які діяли проти місцевого африканського населення, брали участь в англо-бурській війні кінця XIX – початку XX ст.

Уже перші тижні війни показують порівняну відсталість британської армії та її нездатність ефективно воювати з бурськими командос (із журн.).