комнезамівець
КОМНЕЗА́МІВЕЦЬ, вця, ч., іст.
Член комнезаму.
Прибулі комнезамівці не дуже сміливо розміщувались на краєчках незвичних для них крісел (А. Шиян);
– Щодо наділу, звертайтесь до комнезамівців. Вони відають наділами (М. Циба);
На санях за погонича сидів надутий, як сич, комнезамівець, а по обидва боки йшло, ніби в почесній варті, по двоє червоноармійців (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)