комнезамівець

КОМНЕЗА́МІВЕЦЬ, вця, ч., іст.

Член комнезаму.

Прибулі комнезамівці не дуже сміливо розміщувались на краєчках незвичних для них крісел (А. Шиян);

– Щодо наділу, звертайтесь до комнезамівців. Вони відають наділами (М. Циба);

На санях за погонича сидів надутий, як сич, комнезамівець, а по обидва боки йшло, ніби в почесній варті, по двоє червоноармійців (В. Шкляр).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комнезамівець — комнеза́мівець іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. комнезамівець — див. бідний Словник синонімів Вусика
  3. комнезамівець — -вця, ч., іст. Член комнезаму. Великий тлумачний словник сучасної мови