комнезамівець
КОМНЕЗА́МІВЕЦЬ, вця, ч., іст.
Член комнезаму.
Прибулі комнезамівці не дуже сміливо розміщувались на краєчках незвичних для них крісел (А. Шиян);
– Щодо наділу, звертайтесь до комнезамівців. Вони відають наділами (М. Циба);
На санях за погонича сидів надутий, як сич, комнезамівець, а по обидва боки йшло, ніби в почесній варті, по двоє червоноармійців (В. Шкляр).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- комнезамівець — комнеза́мівець іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
- комнезамівець — див. бідний Словник синонімів Вусика
- комнезамівець — -вця, ч., іст. Член комнезаму. Великий тлумачний словник сучасної мови