комолий
КОМО́ЛИЙ, а, е, діал.
Безрогий.
Комолий віл і ґулею б'є (прислів'я);
– Ну, певна річ, скіфи мали не тільки коней, – додав він. – Були у скіфів також і воли, до речі сказати, безрогі... – Комолі, – задоволено втрутився Артем, якому дуже кортіло довести свою обізнаність (В. Владко).
Словник української мови (СУМ-20)