комонник
КОМО́ННИК¹, а, ч.
Дика трав'яниста рослина родини черсакових із синьо-фіолетовим суцвіттям, яка використовується в медицині.
Галеновi препарати комонника застосовують у разі набряків, хвороб нирок, гастриту, виразкової хвороби шлунка, бронхiтів та ін. (з наук. літ.);
Стебло комонника прямостояче, просте, волосисте, до 80 см заввишки, з двома супротивними квiтконосними пагонами на верхiвцi (із журн.).
КОМО́ННИК², а, ч., заст.
Вершник.
По полю мчались козаки. Поперед усіх поспішав Сомко; за ним паволоцький Шрам; за ними ще з півдесятка комонників (П. Куліш);
Старий патрицій пускає її [матрону] на своє місце, сам сідає коло комонника (Леся Українка);
Піше військо Ярополка ховається у лісах над кручами, а комонники розтяглись півколом у полі (С. Скляренко);
Щільним кільцем обступали його хозарські комонники – хочуть взяти князя живого... Та не бути сьому! (Р. Іванченко).
Словник української мови (СУМ-20)