комонник
КОМО́ННИК¹, а, ч. (Succisa M. et K.). Дика трав’яниста рослина, що цвіте синьо-фіолетовим суцвіттям і використовується в медицині.
КОМО́ННИК², а, ч., заст. Вершник.
По полю мчались козаки. Поперед усіх поспішав Сомко; за ним паволоцький Шрам; за ними ще з півдесятка комонників (П. Куліш, Вибр., 1969, 107);
Старий патрицій пускає її [матрону] на своє місце, сам сідає коло комонника (Л. Укр., II, 1951, 527).
Словник української мови (СУМ-11)