комонний

КОМО́ННИЙ, а, е, заст. Прикм. до комо́нь;

// Який їде на коні.

Піші та комонні мирославці крок за кроком відганяють нападників од брами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 387).

Значення в інших словниках

1. комонний — комо́нний прикметник арх.  Орфографічний словник української мови
2. комонний — -а, -е, іст., заст. Кінний; який долучається до військового з'єднання, загону на власному коні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. комонний — КОМО́ННИЙ, а, е, заст. 1. Стос. до комоня. Анастас Дмитрієв виміркував комонну вилазку через Бершадську браму – з того боку турки майже перестали пильнувати (Ю. Мушкетик); В спину його між плечима Евфорб, син Пантоя, ударив, Воїн дарданський.  Словник української мови у 20 томах
4. комонний — Кінний  Словник застарілих та маловживаних слів
5. комонний — Комо́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. комонний — Комо́нний, -а, -е Конный. Комонне військо.  Словник української мови Грінченка