комонь
КОМО́НЬ, я, ч., заст. Кінь.
Він кричав: — Не руште з місця!. Я ж не винен, Що мій комонь спотикнувсь! (Фр., XII, 1953, 134);
Комоні ржуть, почувши дим війни (Коч., Я. Мудрий, 1946, 114).
Словник української мови (СУМ-11)КОМО́НЬ, я, ч., заст. Кінь.
Він кричав: — Не руште з місця!. Я ж не винен, Що мій комонь спотикнувсь! (Фр., XII, 1953, 134);
Комоні ржуть, почувши дим війни (Коч., Я. Мудрий, 1946, 114).
Словник української мови (СУМ-11)