комора
КОМО́РА, и, ж.
1. Окрема будівля перев. для зберігання зерна.
Один купець хороший дворик мав. Щоб де було свій крам складати.., Він у дворі комору збудував (Л. Глібов);
Чіпка став широко розказувати, як він поліз у комору, як наткнувся на сторожа (Панас Мирний);
Снідати [Гафійка] не схотіла й пішла з дівчатами до комори – віяти зерно (Д. Бузько);
Між коморою та будиночком ворота й хвіртка (О. Довженко).
2. Приміщення в житловому будинку, де тримають продукти харчування, хатні речі і т. ін.
Весело вам, дітки, В горницях просторих; Їстоньки чи питки – Всього є в коморах (П. Грабовський);
Там були кімнати адміністрації, і акторські вбиральні, і просто комори, захаращені всяким мотлохом (М. Бажан);
Парамон приніс з комори старого солдатського чемодана і почав складати свої пожитки (М. Зарудний).
3. рідко. Те саме, що склад¹ 1.
Сомко має в Переяславі свої крамні комори в ринку (П. Куліш);
У коморі селекційної станції лежать десятки тисяч мішечків (В. Минко).
Словник української мови (СУМ-20)