компас
КО́МПАС, а, ч.
Прилад для визначення сторін світу, намагнічена стрілка якого завжди показує на північ.
Максим керувався не компасом і не мапою. Він мав те шосте чуття, що властиве не так людям, як тваринам, і що він його витренував у собі в час ув'язнення в Сибіру (І. Багряний);
Безнастанно перевіряючи .. напрям за компасом, юнак переконався, що шлях стійбища весь час поступово звертає праворуч (В. Владко);
Павлик підійшов до гурту й собі спрагло, з затаєною заздрістю розглядав справжній морський компас (Б. Антоненко-Давидович);
Якщо я через дві доби не з'явлюся, за компасом відходьте на південний захід, повернетеся в криївку (Д. Білий);
Відстань вимірюють кроками й на око, а напрямки (азимути) – за допомогою компаса, прокладаючи азимутальний хід (з наук.-попул. літ.).
△ (1) Гіромагні́тний ко́мпас – навігаційний прилад, що вказує курс судна, літального апарата відносно магнітного меридіана.
Гіромагнітний компас забезпечений азимутною й горизонтальною системами корекції, чутливим елементом яких є магнітна стрілка (з наук. літ.);
Авіаційний гіромагнітний компас.
Словник української мови (СУМ-20)