компендій
КОМПЕ́НДІЙ, ю, ч., книжн., заст.
Те саме, що компе́ндіум.
Перша систематична проба історії німецької літератури Гагена і Бішинга – досить сухий компендій біографічних та бібліографічних дат (І. Франко);
Господарська секція Наукового товариства імені Шевченка наголосила на потребі видання загального господарського компендію (з наук. літ.);
Найбільшу популярність мали компендій, приписуваний Василію Великому (IV ст.), та “Шестиднев” Іоанна, екзарха болгарського (Х ст.) (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)