компендій
КОМПЕ́НДІЙ, ю, ч., книжн., заст.
Те саме, що компе́ндіум.
Перша систематична проба історії німецької літератури Гагена і Бішинга – досить сухий компендій біографічних та бібліографічних дат (І. Франко);
Господарська секція Наукового товариства імені Шевченка наголосила на потребі видання загального господарського компендію (з наук. літ.);
Найбільшу популярність мали компендій, приписуваний Василію Великому (IV ст.), та “Шестиднев” Іоанна, екзарха болгарського (Х ст.) (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- компендій — Компе́ндія, компе́ндій: — короткий, стислий виклад основних положень [18] — стислий виклад якоїсь думки, дослідження [29] Словник з творів Івана Франка
- компендій — компе́ндій іменник чоловічого роду стислий виклад основних положень якої-небудь науки, результатів дослідження) книжн., рідко Орфографічний словник української мови
- компендій — -я, ч. Те саме, що компендіум. Великий тлумачний словник сучасної мови
- компендій — Підручник, довідник, див. конспект, резюме Словник чужослів Павло Штепа
- компендій — компе́ндій, компе́ндіум (від лат. compendium – скорочення) стислий виклад основних положень якоїсь науки, дослідження. Словник іншомовних слів Мельничука
- компендій — Компе́ндій, -дія; -дії, -діїв і компе́ндіюм, -ма (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- компендій — КОМПЕ́НДІЙ, ю, ч., книжн., заст. Те саме, що компе́ндіум. Перша систематична проба історії німецької літератури Гагена і Бішінга — досить сухий компендій біографічних та бібліографічних дат (Фр., XVI, 1955, 389). Словник української мови в 11 томах