компендій

КОМПЕ́НДІЙ, ю, ч., книжн., заст. Те саме, що компе́ндіум.

Перша систематична проба історії німецької літератури Гагена і Бішінга — досить сухий компендій біографічних та бібліографічних дат (Фр., XVI, 1955, 389).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. компендій — Компе́ндія, компе́ндій: — короткий, стислий виклад основних положень [18] — стислий виклад якоїсь думки, дослідження [29] Словник з творів Івана Франка
  2. компендій — компе́ндій іменник чоловічого роду стислий виклад основних положень якої-небудь науки, результатів дослідження) книжн., рідко Орфографічний словник української мови
  3. компендій — -я, ч. Те саме, що компендіум. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. компендій — Підручник, довідник, див. конспект, резюме Словник чужослів Павло Штепа
  5. компендій — КОМПЕ́НДІЙ, ю, ч., книжн., заст. Те саме, що компе́ндіум. Перша систематична проба історії німецької літератури Гагена і Бішинга – досить сухий компендій біографічних та бібліографічних дат (І. Словник української мови у 20 томах
  6. компендій — компе́ндій, компе́ндіум (від лат. compendium – скорочення) стислий виклад основних положень якоїсь науки, дослідження. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. компендій — Компе́ндій, -дія; -дії, -діїв і компе́ндіюм, -ма (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)