комутація
КОМУТА́ЦІЯ, ї, ж.
1. спец. Зміна напряму струму в секціях обмотки якоря колекторної електричної машини.
Комутація в машинах постійного струму ґрунтується на особливостях магнітного поля індукційних котушок (з наук.-попул. літ.);
Останніми пішли Журавльов і Гук. Вони трохи забарились, обговорюючи систему комутації (О. Гуреїв);
// Підключення абонентів до лінії телефонного зв'язку.
Для комутації абонентів замість звичайних поворотних використовують так звані хрестові перемикачі (з наук.-попул. літ.);
Мережі з динамічною комутацією вимагають попередньої процедури встановлення з'єднання між абонентами (з навч. літ.);
У мережах із комутацією каналів можуть встановлюватися комутовані й виділені з'єднання (із журн.).
2. інформ. Виконання всіх з'єднань між елементами аналогової обчислювальної машини, необхідних для розв'язання певного завдання.
У комутації пакетів усі передані користувачем дані розбиваються передавальним вузлом на невеликі частини – пакети, кожний з яких має заголовок, де вказано адресу вузла одержувача й номер пакета (з наук. літ.);
Найновіший цифровий комутатор для аналогових обчислювальних машин поєднує функції маршрутизації й комутації з додатковими сервісними можливостями (з наук. літ.).
3. лінгв. Метод дослідження, що ґрунтується на врахуванні відповідності між змінами у формі й змісті мовних одиниць.
Такі глосематичні терміни, як схема, комутація, детермінація, кореляція, реляція, план вираження, план змісту, конкретні типи функцій та інші, увійшли в лінгвістику (з наук.-попул. літ.);
Комутацію анлійські лінгвісти відрізняють від субституції (заміщення), оскільки остання зв'язана тільки з елементами структури, а комутація охоплює зміст і форму (з навч. літ.).
4. За феодалізму заміна панщини і натурального оброку експлуатованих селян грошовою рентою, що відбувалася в результаті і в міру проникнення товарно-грошових відносин у село.
XIV ст. увійшов в історію Франції, Англії, ряду інших країн як час переходу до комутації ренти (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)