комутація

КОМУТА́ЦІЯ, ї, ж.

1. спец. Зміна напряму струму в секціях обмотки якоря колекторної електричної машини.

Комутація в машинах постійного струму ґрунтується на особливостях магнітного поля індукційних котушок (з наук.-попул. літ.);

Останніми пішли Журавльов і Гук. Вони трохи забарились, обговорюючи систему комутації (О. Гуреїв);

// Підключення абонентів до лінії телефонного зв'язку.

Для комутації абонентів замість звичайних поворотних використовують так звані хрестові перемикачі (з наук.-попул. літ.);

Мережі з динамічною комутацією вимагають попередньої процедури встановлення з'єднання між абонентами (з навч. літ.);

У мережах із комутацією каналів можуть встановлюватися комутовані й виділені з'єднання (із журн.).

2. інформ. Виконання всіх з'єднань між елементами аналогової обчислювальної машини, необхідних для розв'язання певного завдання.

У комутації пакетів усі передані користувачем дані розбиваються передавальним вузлом на невеликі частини – пакети, кожний з яких має заголовок, де вказано адресу вузла одержувача й номер пакета (з наук. літ.);

Найновіший цифровий комутатор для аналогових обчислювальних машин поєднує функції маршрутизації й комутації з додатковими сервісними можливостями (з наук. літ.).

3. лінгв. Метод дослідження, що ґрунтується на врахуванні відповідності між змінами у формі й змісті мовних одиниць.

Такі глосематичні терміни, як схема, комутація, детермінація, кореляція, реляція, план вираження, план змісту, конкретні типи функцій та інші, увійшли в лінгвістику (з наук.-попул. літ.);

Комутацію анлійські лінгвісти відрізняють від субституції (заміщення), оскільки остання зв'язана тільки з елементами структури, а комутація охоплює зміст і форму (з навч. літ.).

4. За феодалізму заміна панщини і натурального оброку експлуатованих селян грошовою рентою, що відбувалася в результаті і в міру проникнення товарно-грошових відносин у село.

XIV ст. увійшов в історію Франції, Англії, ряду інших країн як час переходу до комутації ренти (з наук.-попул. літ.).