комутація
комута́ція
I -ї, ж., іст.
Процес заміни натурального оброку та панщини феодальною грошовою рентою, обумовлений розвитком товарно-грошових відносин.
II -ї, ж., спец.
1》 Перемикання електричних кіл та їхніх частин; зміна напрямку струму в цих колах (зміна полюсів).
2》 Система електричних з'єднань на електричних, телефонних та інших станціях і підстанціях.
3》 Установлення зв'язку.
4》 Селекція пристроїв та встановлення з ними зв'язку.
5》 Підімкнення віддаленого термінала до ЕОМ викликом за кодом із допомогою кодонабирача.
6》 Наладнання пристрою на певний вид роботи вручну з'єднанням контактів на комутаційній дошці шнурами.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- комутація — комута́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- комутація — КОМУТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Зміна напряму струму в секціях обмотки якоря колекторної електричної машини. Комутація в машинах постійного струму ґрунтується на особливостях магнітного поля індукційних котушок (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- комутація — комута́ція (від лат. commutatio – зміна) 1. За феодалізму заміна панщини і натурального оброку експлуатованих селян грошовою рентою, що відбувалася в результаті і в міру проникнення товарно-грошових відносин у село. Словник іншомовних слів Мельничука
- комутація — КОМУТА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Процес зміни напряму струму в секціях обмотки якоря колекторної електричної машини. Останніми пішли Журавльов і Гук. Вони трохи забарились, обговорюючи систему комутації (Гур., Життя.., 1954, 34). Словник української мови в 11 томах