1. Словник української мови в 11 томах

комутація

КОМУТА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Процес зміни напряму струму в секціях обмотки якоря колекторної електричної машини.

Останніми пішли Журавльов і Гук. Вони трохи забарились, обговорюючи систему комутації (Гур., Життя.., 1954, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комутація — комута́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. комутація — I -ї, ж., іст. Процес заміни натурального оброку та панщини феодальною грошовою рентою, обумовлений розвитком товарно-грошових відносин. II -ї, ж., спец. 1》 Перемикання електричних кіл та їхніх частин; зміна напрямку струму в цих колах (зміна полюсів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. комутація — КОМУТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Зміна напряму струму в секціях обмотки якоря колекторної електричної машини. Комутація в машинах постійного струму ґрунтується на особливостях магнітного поля індукційних котушок (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. комутація — комута́ція (від лат. commutatio – зміна) 1. За феодалізму заміна панщини і натурального оброку експлуатованих селян грошовою рентою, що відбувалася в результаті і в міру проникнення товарно-грошових відносин у село. Словник іншомовних слів Мельничука