комутація

комута́ція

I -ї, ж., іст.

Процес заміни натурального оброку та панщини феодальною грошовою рентою, обумовлений розвитком товарно-грошових відносин.

II -ї, ж., спец.

1》 Перемикання електричних кіл та їхніх частин; зміна напрямку струму в цих колах (зміна полюсів).

2》 Система електричних з'єднань на електричних, телефонних та інших станціях і підстанціях.

3》 Установлення зв'язку.

4》 Селекція пристроїв та встановлення з ними зв'язку.

5》 Підімкнення віддаленого термінала до ЕОМ викликом за кодом із допомогою кодонабирача.

6》 Наладнання пристрою на певний вид роботи вручну з'єднанням контактів на комутаційній дошці шнурами.

Значення в інших словниках

1. комутація — комута́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. комутація — КОМУТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Зміна напряму струму в секціях обмотки якоря колекторної електричної машини. Комутація в машинах постійного струму ґрунтується на особливостях магнітного поля індукційних котушок (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. комутація — комута́ція (від лат. commutatio – зміна) 1. За феодалізму заміна панщини і натурального оброку експлуатованих селян грошовою рентою, що відбувалася в результаті і в міру проникнення товарно-грошових відносин у село.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. комутація — КОМУТА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Процес зміни напряму струму в секціях обмотки якоря колекторної електричної машини. Останніми пішли Журавльов і Гук. Вони трохи забарились, обговорюючи систему комутації (Гур., Життя.., 1954, 34).  Словник української мови в 11 томах