комірний

КОМІ́РНИЙ, а, е, заст., розм.

1. Те саме, що кварти́рний.

До листа додані були рахунки плати комірної, яку зміг зібрати Турковський (Леся Українка).

2. у знач. ім. комі́рне, ного, с. Наймана кімната, куток.

Батько Олексин був такий бідняк, що не мав навіть своєї хати і жив у комірнім (Г. Хоткевич);

– Піду, бо я, так сказати, в комірнім живу. Підсусідок (Б. Лепкий);

Мойшем, вислухавши мене, .. погодився на те, що за комірне й харчування будемо платити йому за добу з душі “царськими” по п'ять карбованців (Олесь Досвітній).

3. у знач. ім. комі́рне, ного, с. Плата за найману кімнату, куток.

Землі зроду не було, комірне плати, кругом злидні (М. Коцюбинський);

Попередній посідач кімнати жив собі .. щось із півроку, не заплатив комірного ні шеляга й нарешті зник невідомо де (В. Підмогильний);

Господар дому підвищив комірне (Ірина Вільде);

– Селися – де хочеш! Ніхто не братиме з вас ні подушного, ні комірного, ні млинового, ні шляхового, як це ви платите тут! (В. Малик).

КОМІРНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до комо́ра.

Сонячний пил просівався крізь комірне віконце (Григорій Тютюнник);

– У вас на комірних дверях добра сітка висить (Ю. Логвин);

// Який живе в коморі.

Антон уперше побачив комірного шкідника (С. Чорнобривець);

Комірний довгоносик.

2. у знач. ім. комірни́й, но́го, ч., рідко. Те саме, що комірни́к.

– Чи не бояться люди йти на посаду комірного, адже робота пов'язана з матеріальною відповідальністю, до того ж вона не зовсім престижна? (із журн.).

Значення в інших словниках

1. комірний — комі́рний прикметник квартирний розм. комірни́й прикметник від: комо́ра  Орфографічний словник української мови
2. комірний — I ком`ірний-а, -е. Квартирний, житловий. II комірн`ий-а, -е: Комірний хліб; Комірний врожай — кількість зерна, зернових культур, зібраних і відправлених на склади, елеватори і т. ін. (на відміну від біологічного врожаю, що підраховується на корені).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. комірний — КОМІРНИ́К (той, хто завідує коморою), КОМІРНИ́Й рідко, МАГАЗИ́ННИК діал. Облагородив архітектуру мікрорайону Слобідські Черемушки комірник Корбюзюк, який звів тут власний будинок у мавританському стилі (А.  Словник синонімів української мови
4. комірний — Комі́рний, -ного, -ному  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. комірний — КОМІ́РНИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що кварти́рний. 2. у знач. ім. комі́рне, ного, с. Наймана кімната, куток. Батько Олексин був такий бідняк, що не мав навіть своєї хати і жив у комірнім (Хотк., Довбуш, 1965, 176); Мойшем, вислухавши мене, ..  Словник української мови в 11 томах