коміть
КОМІ́ТЬ:
◇ (1) Комі́ть голово́ю:
а) стрімголов, сторчголов.
Ось-ось впаде [Панталаха] вниз коміть головою (І. Франко);
Чимало-таки поганих [печенігів] повалилося коміть головою у траву (Юліан Опільський);
Високий дід, утративши рівновагу, полетів коміть головою у воду (Б. Лепкий);
Буффальмакко підійшов до краю одної ями, схопив зненацька лікаря за ногу і скинув його з себе вниз коміть головою (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);
б) (перен.) не так як треба, шкереберть.
– Але потім, братя [браття], пішло все коміть головою (В. Стефаник);
Звої білизни, поскладані в копички, й собі ждуть на ту проклятущу синьку. Так, якби світ перевернувся коміть головою, якби один раз розвішено білизну непосинену (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)