коміть
комі́ть голово́ю, зі сл. па́дати, провали́тися, леті́ти і под. Сторч, у стоячому положенні. Ось-ось впаде (Панталаха) вниз коміть головою (І. Франко); Чимало-таки поганих (печенігів) повалилося коміть головою у траву (Юліан Опільський).
Фразеологічний словник української мови