конвекція
КОНВЕ́КЦІЯ, ї, ж., спец.
1. фіз. Перенесення тепла або електричних зарядів рухомим середовищем.
Вільна конвекція виникає в полі сили тяжіння: якщо наявна неоднорідна щільність в окремих місцях середовища, вона зумовлює рух частинок (з наук. літ.);
Прикладами примусової конвекції є рух повітря в приміщенні під дією вентилятора, рух рідини в трубі (з навч. літ.).
2. гідр. Водообмін між верхніми та нижніми шарами в озерах, морях і океанах унаслідок різниці їх температури, густини і т. ін.
Існує природна конвекція, що виникає в речовині мимоволі за нерівномірного нагрівання в полі тяжіння (з наук. літ.);
У природній конвекції нижні шари речовини нагріваються, легшають і спливають вгору, а верхні шари, навпаки, вистигають, стають важчими й занурюються вниз, після чого процес повторюється знову й знову (з наук.-попул. літ.).
3. метеор. Обмін повітря між верхніми та нижніми шарами атмосфери, що відбувається внаслідок нерівномірного їх нагрівання.
Конвекція в атмосфері, вертикальні переміщення об'ємів повітря з одних висот на інші зумовлені архімедівською силою: повітря тепліше, менш щільне переміщається вгору, а повітря холодніше і щільніше – вниз (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)