конвульсія
КОНВУ́ЛЬСІЯ, ї, ж.
Сильна судома всього тіла; корчі.
Матрос пручався, як в'юн, але згодом забився в конвульсіях, як спіймана риба... (Олесь Досвітній);
Йти вона не могла й сяк-так доповзла до лікарні, де й пролежала десять днів, здригаючись від конвульсій (Б. Антоненко-Давидович);
Голова його була опущена на руки, все тіло здригалося в конвульсіях (О. Бердник);
Бумблякевич театрально змахнув руками, випускаючи рушницю, і весь аж підскочив, вдаючи, наче одноріг здригнувся в конвульсіях (Ю. Винничук);
* Образно. В гарячому світлі, вкритий мухами, увесь стіл був ніби живий, ворушився і здригувався в конвульсіях (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)