конвульсійність
КОНВУЛЬСІ́ЙНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. конвульсі́йний.
Конвульсійність сміху у хворого була спричинена неадекватним сприйняттям почутого (з наук. літ.);
Конвульсійність рухів юнака насторожувала, відчувалась якась неприродність його стану (із журн.);
Нервова конвульсійність, збудженість, безсилля, вибух віддчаю й безмірний біль знаходять свій вияв у відповідній синтаксичній структурі творів Т. Осьмачки (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)