конопатити
КОНОПА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, недок., що.
Забивати, затикати дірки, щілини клоччям, мохом і т. ін.
3астукотіли у Великому Лузі сокири, і запорожці почали лагодити та конопатити великі чайки (А. Кащенко);
Козаки конопатили човни, обладнували борти протиштормовими зв'язками очерету (С. Добровольський);
Пірога, що нею Сергій досі їздив, зовсім розсохлася .. Він заходився конопатити її ликом, якого в березі багато (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)