конокрадство
КОНОКРА́ДСТВО, а, с.
Крадіжка коней.
Конокрадством .. він ніколи не бавився (І. Франко);
Коли щастило чоловікові, ставав ліверантом, а розтікалися гроші, – знову брався за конокрадство (М. Стельмах);
– А де візьмемо коней? Поцупимо в тутешніх циганів? – Та ні, обійдемося без конокрадства (О. Авраменко);
Покарання в Київській Русі застосовували за розбій, окремі види крадіжок, підпал і конокрадство (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)