конокрад

КОНОКРА́Д, а, ч.

Той, хто краде коней; коновод.

[Антон:] Та чи не конокрад ти, що так плутаєш? (М. Кропивницький);

Так і не довелось Гнатові звести рахунки із степовими конокрадами (Григорій Тютюнник);

Конокради знають, коли приходити. Поміж ніччю й світанком є такий проміжок часу, коли сонна людина, звір чи худоба западають в інші світи і собі не належать (М. Вінграновський);

Дядько .. дістався до острівця на болотах. Там конокради ховали коней (Ю. Логвин).

Значення в інших словниках

1. конокрад — конокра́д іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. конокрад — Коновід; пор. ЗЛОДІЙ.  Словник синонімів Караванського
3. конокрад — -а, ч. Той, хто краде коней; коновод.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. конокрад — КОНОКРА́Д, КОНОВО́Д розм. (Антон:) Та чи не конокрад ти, що так плутаєш? (М. Кропивницький); Тепер вона знала, чим зробився Роман і хто брав у їх на селі коні... Коновод.. Злодій!.. (Б. Грінченко).  Словник синонімів української мови
5. конокрад — Конокра́д, -да; -ра́ди, -дів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. конокрад — КОНОКРА́Д, а, ч. Той, хто краде коней; коновод. [Антон:] Та чи не конокрад ти, що так плутаєш? (Крон., І, 1958, 203); Так і не довелось Гнатові звести рахунки із степовими конокрадами (Тют., Вир. 1964, 72).  Словник української мови в 11 томах
7. конокрад — Конокрад, -да м. Конокрадъ. Ті жидки були всім завідомі конокради. Левиц. І.  Словник української мови Грінченка