коногін

КОНОГІ́Н, го́на, ч., іст.

Погонич коня на шахті, який возив вагонетки з вугіллям.

Тепер, розуміється, Донбас не такий, горобці й сирівець у ньому не чорні, коней, мабуть, уже під землею зовсім нема, тепер уже замість коногонів “електрогони” вагончики гонять, хоч вагончики і тепер іноді забурюються (Остап Вишня);

Їв вiн [цап] у стайнi бiля коней – стайня глибоко пiд землею була, спав по забоях i так наловчився звертати з дороги коногонам, що ми його прозвали “шахтарем” (Ю. Яновський);

Немов пройшли весняні грози у штреках темних і глухих... Гуркочуть там електровози, де коногона свист затих (В. Сосюра);

Був Іван Андрущенко спочатку лампоносом, потім коногоном, а зрештою – врубмашиністом (Л. Дмитерко).

Значення в інших словниках

1. коногін — коногі́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. коногін — -гона, ч., заст. Робітник – погонич коня на шахті, який возив вагонетки з вугіллям.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коногін — ПОГО́НИЧ (той, хто поганяє, супроводжує перев. запряжених або нав'ючених коней, волів тощо), ПОГО́НЕЦЬ діал.; КОНОГІН (при конях). Погоничі раз у раз кричать, поганяючи коні (І.  Словник синонімів української мови
4. коногін — КОНОГІ́Н, го́на, ч., васт. Робітник — погонич коня на шахті, який возив вагонетки з вугіллям. Немов пройшли весняні грози у штреках темних і глухих… Гуркочуть там електровози, де коногона свист затих (Сос., Солов.  Словник української мови в 11 томах