коногін
КОНОГІ́Н, го́на, ч., васт. Робітник — погонич коня на шахті, який возив вагонетки з вугіллям.
Немов пройшли весняні грози у штреках темних і глухих… Гуркочуть там електровози, де коногона свист затих (Сос., Солов. далі, 1957, 60);
Гриміли врубові в низах його [Донбасу] підземних.. І з світлих зал його, як з царств його таємних. Ішов машин владар — колишній коногін (Ус., Дорогами.., 1951, 227).
Словник української мови (СУМ-11)