коногонити
КОНОГО́НИТИ, ню, ниш, недок., заст. Бути коногоном.
Повернули праворуч. Парамон Пархомович розповідав, як колись тут коногонив (Ю. Янов., II, 1954, 146);
Ходив він в лампоносах, стояв на плитах, коногонив і рубав антрацит (Рудь, Гомін.., 1959, 117).
Словник української мови (СУМ-11)