конов’язь
КОНО́В’ЯЗЬ, і, ж. Стовп або жердина, до яких прив’язують коней на відкритому місці.
Позлізали й поприв’язували коней… у конов’язей (Сл. Гр.);
Біля конов’язі він побачив прив’язаного одного з своїх коней (Сміл., Зустрічі, 1936, 139);
На високому сухому місці, не ближче 5 метрів від стайні, влаштовують конов’язі (Конярство, 1957, 148).
Словник української мови (СУМ-11)