конопачення
КОНОПА́ЧЕННЯ, я, с.
Дія за знач. конопа́тити.
На конопачення [піроги] пішло добрих три години (І. Білик);
Довгі труби донного водоспуску розчленовують на секції, а стики роблять еластичними: муфти з конопаченням і чеканенням стиків свинцем (з наук. літ.);
Паклю застосовують для конопачення, упакування (з наук.-попул. літ.);
Грубе, коротке волокно використовують для конопачення суден, стін будинків і т. ін. (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)