конопельки
КОНОПЕ́ЛЬКИ, льок, мн.
Зменш.-пестл. до коно́плі.
Занадився журавель, журавель До бабиних конопель, конопель. Сякий-такий журавель, Сякий-такий довгоногий, Сякий-такий дибле, Конопельки щипле! (з народної пісні);
Полю я конопельки, Дрібні, зелененькі (П. Чубинський);
Знайшов [Прокіп] конопельок, плете, нічого нікому (А. Тесленко);
– Вночі мені мусить хтось приснитися, – казала Олена. – Хто прийде конопельки жати, той і буде моїм судженим (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)