конопатник

КОНОПА́ТНИК, а, ч.

Той, хто займається конопаченням.

Конопатник Андрій Єрмолаєв намагається забити розщілини, через які струмує в трюм вода (О. Довженко);

У 20-х роках XIX ст. навколо перших поселенців Одеси гуртувалися італійці, пов'язані з обслуговуванням порту, – вантажники, конопатники, ремісники, будівельники та ін. (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. конопатник — конопа́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. конопатник — -а, ч. Той, хто щось конопатить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конопатник — КОНОПА́ТНИК, а, ч. Той, хто займається конопаченням.  Словник української мови в 11 томах