конопельник

КОНОПЕ́ЛЬНИК, а, ч.

1. Те саме, що конопля́нка.

Конопельник веде осілий або кочівний спосіб життя (з наук.-попул. літ.);

Горобців називають конопельниками за їхню пристрасть до клювання конопель (з газ.).

2. Те саме, що коно́плі 1.

Сідач коноплевий має багато місцевих назв – давник, конопельник, коноплі собачі (з наук.-попул. літ.);

На вогких луках цвіте родовик, а поблизу боліт конопельник (із журн.);

Конопельник має сечогінні та потогінні властивості (з газ.).

Значення в інших словниках

1. конопельник — конопе́льник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. конопельник — -а, ч., орн., рідко. Те саме, що коноплянка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конопельник — КОНОПЕ́ЛЬНИК, а, ч., орн., рідко. Те саме, що конопля́нка.  Словник української мови в 11 томах
4. конопельник — Конопе́льник, -ка м. Птица: коноплянка, Fringilla cannabina. Шух. І. 23.  Словник української мови Грінченка