коноплі
КОНО́ПЛІ, пе́ль, мн.
1. Рід однорічних трав'янистих рослин родини коноплевих, зі стебел яких виготовляють прядиво, а з насіння видобувають олію.
Листатий любисток тут побратавсь з жменькою конопель (Марко Вовчок);
Тепер вони [печеніги] пасли коней у наших житах, а льон та коноплі випалювали й толочили (І. Білик);
У деяких рослин велика кількість олії зосереджена в насінні та плодах, наприклад, соняшника, конопель, волоського горіха (з навч. літ.).
2. Підготовлене на прядиво волокно цієї рослини.
Другого дня молодиці поприходили .. й розібрали все прядиво, всі повісма конопель та льону, скільки їх лежало на підрях в коморі (І. Нечуй-Левицький);
Вона серед бутафорії Палацу розшукала прядку, десь узяла пасмо конопель (Л. Смілянський);
Дрібненький купчик .. в дорозі приєднався до них з цілою хурою тіпаних конопель (Н. Околітенко).
Словник української мови (СУМ-20)